ХОХМОДРОМ- смешные стихи, прикольные поздравления, веселые песни, шуточные сценарии- портал авторского юмора
ХОХМОДРОМ - портал авторского юмора
 Авторское произведение Несмешное  | Сообщить модератору

СТИХИ К ПОДАРКУ МУЖЧИНЕ - ДАРЮ ГИРЮ

Шлях до пекла (містичний)


***

Вечір,
Сонце іржавіє,
Уприскує повільно
Іржаву кров
У хмари, мовчазно,
Ніби скорпіон
Гірку отруту
В жертву;

Птахи великі,
Довгодзьобі,
По кладовищу
День у день
Кружляють
Над хрестами,
Повітря ріжуть
Крила чорні,
Кричать тужливо
Круки, і холодом
Могильним відлуння
Лине, плачем,
Відбиваючись у небо
З надгробків старих;

З облізлою фарбою,
Порепані хрести
У бур’янах схилились,
Під тягарем років
Вростають в землю,
Трухлявіють,
Жуки їх точать
З середини живучи,
Трухляк з них сипле,
Та вороння на них
Відпочиває, колючим
Поглядом пильнує
На могили свіжі,
Чатує недаремно,
Хоча напевне знає,
Що не дістане смачні
Очі з домовини,
Але у темряві,
У схованках таємних,
Чекає здобич відчуттів,
Як їжу ласу,

Солодку страву жахів:
Душ померлих стогін,

В полоні тіла
Що перебувають
Та страждають -
Німі, безвольні,
Стогнуть,
Як розчахнута
Навпіл береза,
Хитається
По вітру в полі,
Одинока,
В лиху негоду
Плаче, і байдуже
Холодний дощ
Січе по листям
Сльози…

Бо пам'ять
Тіл земна,
У простір вільний
Не пускає
Линуть душу,
Тримає тілом
В сирій домовині,
У ланцюги
Відчуттів старих
Закувало міцно -
Життя земного
Притяжіння хибне,

Ридають тихо
Полонені душі,
К тілам захованим
Невидимо прикуті,
Охоплює туманом   
Вогким, кладовище,
Ховає щільно він
Чиїсь страждання…

Вже тиждень
Як ти помер,
І    тонко
Відчуваєш єством,
Ті муки тяжкії
В труні, так,
Нечутно стогнеш
Над могилою,
Але ніхто не чує,
Тільки круки,
Стогін той хапають,
Упиваються,
Твоїм страхіттям
Смерті, жадібно,
Воно їх живить -
Ніби соки
З плоду
Поступово
Кровоточать,
Бо знають
Птахи чорні -
Що не тільки очі
Є найсмачніша
Та поживна
Страва їхня;

А в тебе,
Бідолашного,
Колишнього життя
Тілесна насолода,
У пам’яті    живе ще -
І стинає криком,
Вкарбована тавром
Пекельно ріже,
Гнобить душу,
Захоплює свідомість,
Покриває брудом,
І мучить, мучить,
Біллю безпорадною,
Тупою…

Коряві пальці –
Вже тягнуться
К обличчю,
Звідкілясь із мороку
Повільно виринають,
Огидні, волохаті,
Слизькі,
Хапають пазурами,
Та шматують,
Пронизають,
Втинаючись в
Нестійку оболонку,
Встромивши
Довгі кігті тягнуть,
В діромаху чорну,
Бо розірвати
Прагнуть й
Витягнути єство:
Такий маленький
Промінь світла,
З горошину…

Ці сірі тварі з пекла,
В тенета спіймали:
Жадібно хапають,   
Рвуть астральне тіло,
Втинаються іклами,
І муки ці жахливі,
Так, ніби шкіру зняли
І оголили нерви,
Бо втратив
Земне тіло,
І вже не захищає,
Воно тебе надійно,
Від світів ворожих,
Немов броня міцная
Та тепла одежина.

Була колись
Фортеця,
Тепер її немає -
Бо помер,

Немає сил,
Щоб захищатись –
Бо слабкий,

Немає знання
Що робити –
Бо не відав,

Немає полум’я
Живого –
Бо нечистий…

Кричиш до неба –
Та гріхів тяжкії пута
Оплутують в тенета
Липкі, душать,
І тягне, мороку
Істот огидне
Павутиння бридке,
Світів надземних,
Тонких, світів
Істот пекельних -
Бо темрява їх родить.

Свідомість хитка
Мліє, мутно
Відчуваєш, як
Щупальця волочать
В холодну
Прірву заглибенну,
Лишень ціпенієш
Від мороку отрути,
Але чуєш,
Клекоче пекло в глибині   
Та хриплий стогін,
Моторошно сповзає
Із під склепіння жахів;

Аж ось гучніша клекіт,
Криваве сяйво лине,
Вогняні смолоскипи
Освітлюють закутки,
Розпечений, гарячий,
Багряний пар вирує
Повз очі мінотавра,
Й почавлені потвори
Ворушаться довкола,
Утворюючи суміш
Потворних тіл, бридких,
Зашморгом душить
Огидний сморід
Розкладаючих останок,
Й розтинає
Вогняне лезо жахів,
Хватаючи розп’яттям
Мороку хижого,
В глибинах єства ріже,
Спотворює свідомість й
Хрипом німим стогне,
Тугою п’явкою вже
Вп’ялося у очі,
Та смокче душу…

   



***


Поделитесь, порадуйте друзей:


  Автор: 
      Внимание! Использование произведения без разрешения автора (сайты, блоги, печать, концерты, радио, ТВ и т.д.) запрещено!
  Раздел:   Несмешное
 Опубликовано: 
  Статистика:  посещений: 1088, посетителей: 668, отзывов: 2, голосов: -2
 
  Ваше имя:  
  Ваша оценка:     
 Оценки авторов >>>
  Оценки гостей >>>
Обсуждение этого произведения:

 Тема
 
 Re: Шлях до пекла (містичний)  
 Сообщить модератору  
 
С Вашего позволения я попробую развить тему ёбли?

אַשְׁרֵי כָּל מְזַיֵּן צְעִיר-גִּיל,
יַזְקִין – אַף יְחַרְבֵּן בְּנַחַת,
כֹּל מִי שֶׁבִּשְׁתִיָּה רָגִיל
וּמְסָרֵב אַשְׁרַאי לָקַחַת.

עִם מִין נָשִׁי הֵיטִיב הַטֶּבַע,
נָתַן לוֹ אֹשֶׁר וּתְבוּנָה,
בֵּין הָרַגְלַיִם חֹר נִקֵּב הוּא
וּבְשֵׁם כּוּס אוֹתוֹ כִּנָּה.

אִשָּׁה רוֹאָה בּוֹ מִין כַּסֶּפֶת
(לָכֵן לְחֹר זֶה כּוּס קוֹרְאִים),
אֲשֶׁר רַבִּים בִּפְנִים אוֹסֶפֶת
דֻּגְמַת מַלְכֹּדֶת עַכְבָּרִים.

מוֹשֵׁךְ אֵלָיו הוּא מִכָּל עֵבֶר
וְאַהֲדָה רַבָּה קוֹטֵף.
הַזַּיִן הַמִּסְכֵּן דּוֹאֶה בּוֹ
כְּמוֹ נַחְלִיאֵלִי בְּמַרְתֵּף.
 


, 2009-03-27 17:11:19 
      Оценка: +4    
 Re: Шлях до пекла (містичний)  
 Сообщить модератору  
  [Рецензия удалена вместе с её автором] 

Удаленный, 2009-03-27 21:06:35 
      Оценка:  0    
      

Использование произведений и отзывов возможно только с разрешения их авторов.
Вебмастер